Велика Мармулядова пожежа (вул. Шевченка, 34)
По завершенні воєн XVIII ст., в результаті яких наше місто було жахливо понищене, після 1812 року було розібрано оборонні мури, завдяки чому Станиславів збільшився у розмірах. Нові житлові будинки і громадські будівлі робили його чим раз гарнішим. В другій половині XIX століття розвиток міста все ж на певний час призупинився, оскільки 28 вересня 1868 року велика пожежа знищила більшість його будівель.
В архівному номері „Кур’єра Станиславівського” за 28 вересня 1928 року читаємо: „Вогонь того пам’ятного дня спалахнув о 1 годині по полудню під час сильного пориву вітру в одному з будинків на вул. Липовій, вище школи ім. Чацького, де в саду варилося варення. Вітром рознесені гарячі іскри позаносило на сусідні будинки, звідки вогонь швидко перекинувся на будинки на вулицях: Ґолуховського, Смольки, Собеського, аж до Зосиної Волі, де вже вдалося його спинити, оскільки напрям вітру був східним, а вулиця Зосина Воля, як відомо, лежить на півдні”.
Пожежа, посилена вітром, фактично знищила центральну частину міста, включно з ратушею. Будинки були дерев’яними, покриті ґонтою. Але пожежа мала і позитивний результат. Місто набрало сучасного, як на ті часи, вигляду. Велика в тім заслуга тогочасного бургомістра Ігнація Камінського – активного учасника польського національного руху. Сьогодні його пам’ятник стоїть на розі вулиць Мазепи і Бельведерської.