Військова в’язниця „Діброва” (вул. Чорновола, 119a)
Комплекс споруд на давній вулиці Ґолуховського має довгу і складну історію. Колись тут був дубовий ліс, який з часом перетворили на міський парк і назвали Діброва. В 1878 році австрійська військова влада почала спорудження в’язниці, яку через близькість до парку, що розташувався на іншому боці вулиці, назвали Дібровою. Комплекс складався з двох будинків, один з яких мав форму літери H, і призначався для в’язничної адміністрації та корпусу охорони, а другий – з камерами – для в’язнів. В’язниця була доволі великою, розрахованою на 1000 людей. Збудували також дві каплиці: греко-католицьку і православну, а також школу. Все це було обгороджено п’ятиметровим муром, а зовні будинок охороняла спеціальна варта.
У тій в’язниці сидів убивця губернатора Галичини Анджея Казімєжа Потоцького – Мирослав Січинський. Дмитро Вітовський, майбутній український крайовий урядник організував Січинському втечу з в’язниці у 1912 році.
Під час II світової війни, коли до міста увійшли німці, вулицю, на якій розташовано в’язницю, перейменували на Goring Strasse. У в’язниці створили табір полонених „Stalag 371”. Збудовано ще кілька дерев’яних бараків, у яких перебували полонені різних національностей. Зараз тут знаходяться військові казарми, а навколишні мешканці стверджують, що на четвертому поверсі старого, давно закинутого клубу, блукають душі закатованих тут людей.